Блог вчителя Варімез Катерини Іванівни: июля 2020

Літня публікація 3

Списування

Граки

Настала осінь. З дерев осипалося листя. Потім розгулялися дощі. Стало холодно. Жучки і черв'ячки поховалися під корою дерев.

Граки сиділи на тополі. Вони довго про щось кричали. А потім знялись і полетіли в теплі краї.

Квіти

На лузі багато квітів. Ось рожевіє конюшина. Вуглинками у траві горить гвоздика. Повернули біляві личка до сонечка ромашки. Небом дивляться із трави сині дзвіночки. Край доріжки біліє деревій. Ніби райдуга на землі! Милуйся, але не рви. Це краса землі.

Сосна

Навесні Сергійко посадив у землю малесеньку сосну. Хлопчик часто напував її водичкою. Біля сосни зазеленіла ніжна трава. Вранці на неї опускалася роса. Часто Сергійко сидів біля своєї сосни на травичці. Він милувався чудовим деревцем. А ще хлопчик мріяв посадити сосновий ліс.

Калина

Ось і літо. Стало тепло й сонячно. Край лісу зеленіє калина. Незабаром на її гілочках з'являться білі букетики. Це цвіт калини. А чи бачили листочки на ній? Ніби їх майстер вималював.

Калина – чудова рослина. Люблять її в Україні. Це наш народний символ і краса.

Друзі

Тато приніс Сашкові мале зайченя. Таке лякливе!

Чомусь весь час ховається у пазуху і все нюхає. Хлопчик його дуже полюбив. Годував і піклувався про нього.

Дома у Сашка були ще собака Сніжко та кіт Мурчик. Вони подружилися із зайченям.

Читання для себе

Нічия квітка

Сьогодні в школі святковий день. Зібралися всі школярі, щоб приготувати свої класні кімнати до занять, бо завтра починається навчальний рік.

Біля колодязя — десять нових горщиків. У кожному — квітка! Це для класів. Десять класів — десять квіток. Поруч з десятьма новими горщиками стоїть ще й маленьке горнятко — старе, вилиняле. І в горняткові тому поса-

джена маленька, квола квітка.

Учні рознесли нові горщики з квітами по класах. Поставили на вчительських столах. Стало в класах затишно — немов у домівці, поруч з матір’ю.

А маленьке горнятко з кволою квіткою залишилось біля колодязя. Кому потрібна маленька, слабенька рослинка — кілька листочків.

Шкода стало Вірі-першокласниці маленької квітки. Й горнятка старенького жалко. Взяла Віра горнятко з кволою квіткою, понесла до свого класу, поставила на вікні в куточку, полила.

Вчителька запитала дітей:

— Чия це квітка? Якого класу?

— Нічия, — відповіли діти, вона залишилась біля колодязя, а Віра взяла її і принесла...

— Це моя квітка, — сказала Віра. — Хіба може бути квітка нічиєю? ( 150 сл.)

В. О. Сухомлинський

Куди ховається робота?

Дівчинка вирішила після вечері помити посуд.

— Мамо, — сказала вона, — тепер я завжди допомагатиму тобі.

Мати була зворушена. Вона пригорнула до себе доньку.

— Гаразд. Якщо так, донечко, тоді завтра перед моїм поверненням додому зроби щось у хаті. Що саме — побачиш сама.

— Добре, мамо, я все зроблю !

Вранці мати пішла на роботу. А дівчинка побігла до подружок. І раптом згадала про свою обіцянку все поробити вдома.

— Вай, пропала моя голівонька! — вигукнула вона. Дівчинка стояла у дворі і дивилася на всі боки. Але чомусь її очі ніякої роботи не побачили. Якби їй кинувся у вічі віник, вона підмела б у двору, попався б совок — прибрала б сміття, ганчірка — помила б підлогу .

Раптом вона побачила на веранді ляльку. Дівчинка взяла її і почала гратися. Увечері, вся сім’я зібралася в будинку. Неня запитала:

— Ну, що ти сьогодні, донечко, встигла зробити ?

— Вай, — відповіла дівчинка, — я не знайшла роботи. Коли ти пішла з дому, то заховала усі роботи!

— Як це так вийшло? Мітла і совок під ґанком, ганчірка - на цвяшку. Тобі треба навчитися самій знаходити роботу.

Наступного дня дівчинка знайшла собі роботу: підмела у дворі, викинула сміття, помила підлогу. Отак вона навчилася допомагати мамі.

(186 слів)

Ш. Сагдула

Їжачок

Зустрів я нещодавно в лісі двох хлоп'ят. Валько і Петько звати їх. Близнята. Відмінники. Одним словом — розумні хлопці.У беретику одного з них зненацька щось заворушилось.

— Їжачка знайшли! — радісно повідомили брати. — Несемо його додому, нехай перезимує в теплі-добрі. А навесні віднесемо його до лісу і випустимо.

— Де ж ви його на зиму поселите? — перш за все поцікавився я.

— У куточку під теплою батареєю! ― впевнено відповіли брати.

— Друзі мої дорогі, — не втримався я. — Вашому знайді не треба такого тепла на зиму. Він повинен під корчем десь у лісі в м'якому кубельці заснути, і тоді той сон буде міцним і здоровим , бо завірюхи його колисатимуть. А у вас, напевно, телевізор гримить допізна чи музика грає.

— Еге ж, — знітився Петько.

— Хотіли ж як краще... ― прошепотів Василько.

Хлопці почухали потилиці та з деяким жалем відпустили їжачка. А він, не гаючись, чкурнув у хащі і зник. (140 слів)

Г. Труфанов